Історія справи

Постанова ВСУ від 21.01.2025 року у справі №904/5224/23
Постанова КГС ВП від 21.01.2025 року у справі №904/5224/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5224/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» (далі - Товариство, позивач) - не з`явився,

відповідача - Комунального підприємства «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) - Вдовенко М.В. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 (головуючої - суддя Бєлік В.Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 (головуючий - суддя Кощеєв І.М., судді Дарміна М.О., Чус О.В.)

у справі за позовом Товариства

до Підприємства

про визнання незаконними дії щодо припинення водопостачання та зобов`язання вчинити певні дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для відновлення водопостачання та водовідведення позивачу.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати незаконними дії Підприємства щодо припинення водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання;

- зобов`язати відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідач не мав права повністю відключати споживача від водопостачання (припиняти подачу питної води);

- підстави для тимчасового припинення або обмеження подачі води споживачу передбачені договором про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води і водовідведення;

- відповідач є монополістом з водопостачання та водовідведення у м. Кривий Ріг, його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України «Про природні монополії».

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.04.2024 у цій справі, зокрема, позовні вимоги задовольнив частково, в задоволенні вимоги про визнання незаконними дій Підприємства щодо припинення водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання відмовив і зобов`язав Підприємство відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання.

2.2. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у частині зобов`язання Підприємства відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водоспоживання та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2024, зокрема, апеляційну скаргу Підприємства залишив без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/5224/23 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Підприємство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Підприємства відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання та постанову суду апеляційної інстанції повністю, прийняти нове рішення про відмову в цій частині позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Підприємство у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо задоволення позову, не сприяли в реалізації відповідачем прав передбачених господарським процесуальним законодавством, буквально витлумачили позовні вимоги, формально підійшли до розгляду справи, чим порушили права відповідача на справедливий суд та неправильно застосували норми права, зокрема: частини першої статей 4 та 5 ГПК України, частини першої та пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2023 у справі №906/129/21, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 15.12.2021 у справі №910/8209/19, щодо способу захисту порушеного права.

4.2. Також скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, не зважаючи на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, не дослідили відповідні обставини, не встановили наявність та причини порушення прав позивача та не визначили, який спосіб захисту прав позивача у такому разі відповідно до викладеної в позові вимоги є ефективним, чим допустили порушення норм процесуального законодавства, а саме статті 2, частин першої статей 86 та 210, частини першої-п`ятої статті 236, пункту 1 частини першої статті 237 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, що узгоджується з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Від позивача відзив на касаційну скаргу до Суду не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 28.10.2016 Підприємством (виробником) і Товариством (споживачем) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №677 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- виробник зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на власні потреби з утримання житлових будинків, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором (пункт 1.1);

- орієнтовний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води складає 1 321,20 м3/рік, та орієнтовний обсяг послуг з централізованого водовідведення складає 1 321,20 м3/рік (пункту 1.2);

- договірний обсяг централізованого постачання питної води та водовідведення може бути змінений (збільшений або зменшений) за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виробника та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виробник має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.3);

- характеристика засобів обліку та регулювання споживання води передбачена у пункті 1.4 Договору, а саме: лічильник КВМ-32, заводський номер 070159, показання 26584, місце встановлення- 5-й мкр. Зарічний,53а; лічильник МІК-32, заводський номер 2016020000796, місце встановлення - вул. 23 Лютого, 81/1;

- тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на день підписання Договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 07.07.2016 №1238, становлять з 02.08.2016: централізоване водопостачання - 4,32 грн за 1 м3 (без ПДВ); централізоване водовідведення - 4,76 грн за 1 м3 (без ПДВ). Вартість послуг може бути змінена відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 2.1);

- у випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов Договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (пункт 2.3);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.1);

- авансові платежі у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого виконавцем обсягу послуг, остаточна оплата виставлених виробником рахунків здійснюється споживачем не пізніше шостого (6) числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 3.4 - 3.6);

- виробник має право: вимагати від споживача дотримання вимог чинного законодавства України в сфері житлово-комунальних послуг (пункт 4.3.1); видавати дозволи та технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання (пункт 4.3.4); тимчасово припиняти або обмежити подачу води споживачу з попередженням у випадку невиконання споживачем вимог виробника щодо місця встановлення та типу приладу обліку (підпункт 5 пункту 4.3.6);

- встановлення технічних засобів обліку здійснюється у відповідності до проекту, погодженому виробником, та проводиться спеціалізованою організацією за рахунок коштів споживача;

- споживач, зокрема, несе відповідальність згідно із законодавством і Договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; порушення зобов`язань, установлених законодавством і Договором; невиконання умов Договору (пункт 5.1);

- точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виробника до споживача є межа балансової належності, яка визначається актом розмежування балансової та експлуатаційної належності, що є невід`ємною частиною Договору (пункт 6.1);

- Договір укладається та набирає чинності з 28.10.2016 у відповідності до частини другої статті 631 ЦК України та діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 31.12.2016, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості (пункт 9.1);

- Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією з сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 9.2);

- сторони Договору будують свої відносини на основі чинних, в момент здійснення відповідних дій нормативно-правових документів, що регулюють відносини у сфері надання послуг централізованого постачання води та водовідведення (пункт 10.5);

- технічні засоби обліку повинні розташовуватись безпосередньо на межі балансової належності мереж виробника та споживача, яка визначається відповідно до актів розмежування балансової належності мереж (пункт 10.11).

6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Договору об`єктами водокористування є: торгівельний комплекс за адресою: вул. Сергія Колачевського,81/1; торгівельний комплекс за адресою: 5-й мкрн. Зарічний,53а.

6.3. Судами попередніх інстанцій зазначено, що 14.08.2023 уповноваженими представниками служби технічної інспекції Підприємства у присутності представника споживача - адміністратора Дунаєва О.В. проведено технічне обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача за укладеним договором на об`єкті водокористування: "Магазин" 33 м2" за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, про що складено акт від 14.08.2023 №692, в якому зазначено таке:

«питна вода на об`єкт Споживача подається від мереж КП "Кривбасводоканал" по 1 (кількість) водопровідному вводу №1 Ду 100мм. Облік спожитої послуги централізованого водопостачання визначається засобами вимірювальної техніки GROSS, заводський номер 201602000796, об`ємна витрата води Qn-6.0 кубм./год, діаметр лічильника 32мм, покази на момент огляду 03850 куб.м. Дата останньої державної повірки 26.04.2021, наступна повірка - 26.04.2025р. Засіб вимірювальної техніки встановлений на трубопроводі подачі води в будівлі приміщення. Засіб вимірювальної техніки в місцях його приєднання до трубопроводів опломбований пломбами: С63278428 - лічильник, С33434291 - обвідна лінія; С33434217 - різьбові з`єднання, на момент обстеження наявні, не порушені. Стічні води споживача скидаються через окремий каналізаційний випуск до мереж КП "Кривбасводоканал". Локальні очисні споруди відсутні. Технічні умови на приєднання до системи централізованого водовідведення не подані, видано припис про надання ТУ на приєднання, проект не подано, акт розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відсутній, видано напис про надання проекту, акту».

6.3.1. Схеми водопостачання та водовідведення на об`єкт Товариства за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1 надана у додатку №1 до акта від 18.08.2023 №692.

6.4. Суди першої та апеляційної інстанції вказали, що в результаті технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення на об`єкті споживача Підприємство видало припис від 14.08.2023 №410 про оновлення у термін до 28.08.2023 виконавчо-технічної документації на приєднання до систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до Технічної інспекції Виробника, а також у термін - до 18.08.2023 надати доступ до водопровідного колодязя ВК-1 для його обстеження. Зазначений припис містить застереження, що ухилення від виконання або несвоєчасного виконання цього припису, буде вважатись самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, а споживачі, у яких виявлено таке порушення, підлягають відключенню від систем централізованого водовідведення, з подальшим проведенням Підприємством розрахунку витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу по швидкості руху води в ній 0,7м/с та дією її повним перерізом цілодобово. Припис підписано представниками Підприємства та споживача.

6.5. Товариство надіслало лист від 21.08.2023 №51-08/23 на адресу Підприємства (від 28.08.2023 вхід. №6124), яким направило копії виконавчо-технічної документації за об`єктом, розташованому за адресою: вул. С. Колачевського. 81/1, на виконання припису від 14.08.2023. До листа додані копії: технічних умов від 30.05.2017 №1097 на встановлення вузла обліку води та робочого проекту на встановлення вузла обліку води за адресою вул. С. Колачевського, 81/1.

6.6. Підприємство листом від 30.08.2023 вих.№28-20/11799 повідомило Товариство про те, що до надісланих позивачем документів не додані документи, зазначені у приписі, а саме технічні умови на приєднання до систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, проектно-технічну документацію на приєднання до систем, та додатково просило Товариство направити на адресу Підприємства копії акта про право постійного користування землею, договору оренди тощо.

6.7. У зв`язку з невиконанням припису від 14.08.2023 №410 уповноваженими особами Підприємства 13.09.2023, у присутності представника споживача - адміністратора Дудаєва О.В., припинено надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на об`єкті: "Магазин "33 м" за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, про що складено акт №695.

6.8. Суд апеляційної інстанції вказав, що, оскільки, вимог про скасування рішення суду у частині відмови у позові (про визнання незаконними дій Підприємства щодо припинення водопостачання та водовідведення) апеляційна скарга не містить, то відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не перевіряє законність та обґрунтованість рішення у цій частині.

6.9. На думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про те, що відповідач не довів факту самовільного підключення позивача до систем централізованого питного водопостачання, тож за відсутності встановленого у передбаченому законодавством порядку такого порушення з боку споживача, твердження відповідача про самовільне приєднання до систем централізованого питного водопостачання є безпідставним.

6.10. Суд апеляційної інстанції вказав, що за твердженням позивача, об`єкт водоспоживання, розташований за адресою вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, на момент його придбання Товариством вже мав відповідне підключення до мереж водопостачання та водовідведення. На підставі існуючої технічної документації, відповідачем укладено з позивачем Договір; доказів зворотного апелянтом не надано.

6.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з актами відповідача від 24.10.2016 №570 та від 23.11.2016 №587 технічні умови, проектна документація та схема розподілу зон балансової належності "не надані", але будь-яких приписів останнього щодо необхідності їх складення позивачем, або надання їх Підприємству зазначені акти не містять і скаржником не надано. Згідно з цими актами об`єкт позивача дійсно приєднаний до систем централізованого водопостачання. При цьому в акті від 24.10.2016 №570 зазначено, що "безоблікове підключення не виявлено".

6.12. Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на нескладання ним технічних умов спростовується, у тому числі, поясненнями Підприємства, викладеними у запереченнях на відповідь на відзив, згідно з якими він не спростовує факт складання умов з іншим суб`єктом господарювання у 2007 році, але вказав, що вони втратили чинність після закінчення попереднього договору.

6.13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що втрата чинності технічними умовами після закінчення договору не передбачена законодавством України.

6.14. Суд апеляційної інстанції вказав, що:

- статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17);

- у цьому випадку сторонами укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг;

- умовами Договору сторони передбачили підстави тимчасового припинення або обмеження подачі води споживачу;

- виробник має право тимчасово припиняти або обмежити подачу води Споживачу без додаткового попередження у випадках:

необхідності ліквідації аварії на водогонах, насосних станціях, в мережах; - припинення подачі електроенергії виробникові, питної води державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання»;

стихійного лиха (пункт 4.3.5 Договору);

- виробник має право тимчасово припиняти або обмежити подачу води споживачу з попередженням у випадках:

недотримання визначеного режиму водоспоживання і водовідведення;

не допуску споживачем представника виробника для регулювання подачі холодної води;

не оплати послуг з централізованого водопостачання і водовідведення;

відсутність договору або закінчення терміну його дії;

невиконання споживачем вимог виробника щодо місця встановлення та типу приладу обліку;

відмови споживача від участі у відновлення зруйнованих з його вини мереж і споруд;

- у порушення наведених вище умов Договору, Підприємство припинило надання послуг з централізованого водовідведення за актом припинення надання послуг від 13.09.2023 за відсутності передбачених Договором підстав.

6.15. Суд апеляційної інстанції виснував, що з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав вимогу позивача зобов`язати Підприємство відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водоспоживання по вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

6.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що в цьому випадку, доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1 і 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.9. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.10. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

8.11. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, означених скаржником та вказаними у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд виходить з такого.

8.12. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, зокрема, частин першої статей 4 «Право на звернення до господарського суду» та 5 «Способи судового захисту» ГПК України, частини першої та пункту 2 частини другої статті 16 «Захист цивільних прав та інтересів судом» ЦК України, та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2023 у справі №906/129/21, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 15.12.2021 у справі №910/8209/19, щодо способу захисту порушеного права.

8.13. Предметом розгляду у цій справі було:

- визнання незаконними дій Підприємства щодо припинення водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання;

- зобов`язання відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання.

8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідач не мав права повністю відключати споживача від водопостачання (припиняти подачу питної води);

- підстави для тимчасового припинення або обмеження подачі води споживачу передбачені договором про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води і водовідведення;

- відповідач є монополістом з водопостачання та водовідведення у м. Кривий Ріг, його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України «Про природні монополії».

8.13.2. Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволеної вимоги (зобов`язання відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання) та постанова суду апеляційної інстанції, предметом розгляду якої було рішення суду першої інстанції в частині задоволеної вимоги (зобов`язання відновити водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання). Водночас, рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконними дій Підприємства щодо припинення водопостачання та водовідведення Товариству на об`єкт водопостачання в апеляційному порядку не переглядалося.

8.14. Предметом розгляду справи №906/129/21 було:

- скасування, виданого приватним нотаріусом, свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна;

- скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- скасування державних реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна;

- визнання права приватної власності на нерухоме майно.

8.14.1. Позовні вимоги з посиланням на положення статті 41 Конституції України, статей 203 215 321 328 392 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (зі змінами) обґрунтовано обставинами порушення відповідачами права власності позивача на нерухоме майно - нежитлову будівлю складських приміщень.

8.15. Предметом розгляду справи №910/3907/18 було:

- визнання недійсними проведених електронних торгів з продажу лота та їх результатів, оформлених протоколом проведення електронних торгів;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна.

8.15.1. Позовні вимоги мотивовані порушенням визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» повноважень, що полягає в організації та проведенні електронних торгів з продажу належного позивачу спірного майна за відсутності правових підстав для цього. Зокрема, передача вказаного майна в управління була здійснена виключно з метою його збереження, а тому в останнього, за відсутності згоди власника такого активу чи відповідного судового рішення, не було правомочності в силу приписів указаного Закону і Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719, для здійснення відчуження спірного майна на оскаржуваних торгах.

8.16. Предметом розгляду справи №910/8209/19 було:

- визнання недійсними результатів електронних торгів, проведених у формі аукціону з продажу майна;

- визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу, укладеного за результатами електронних торгів, проведених у формі аукціону з продажу майна.

8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на підставі договору складського зберігання зерна передано на зберігання пшеницю, яка на його письмову вимогу не була відвантажена та, в подальшому, відповідачем-1 була реалізована через електронні торги на підставі ухвали слідчого судді.

8.17. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаних ним постановах Верховного Суду, з огляду на предмет спору, підстави, правове регулювання, а також іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій.

8.18. У справах (дивись пункти 8.13 - 8.16.1 цієї постанови) та цій справі (дивись розділ 6 цієї постанови) спірні правовідносини виникли за істотно різних договорів та умов цих договорів (договори про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, купівлі-продажу зерна/нерухомого майна), різної доказової бази, різних доводів, аргументів і заперечень, що виключає загальність підходу до застосування норм права в аспекті належності/неналежності/ефективності/неефективності способів захисту порушеного права.

8.18.1. Правові позиції щодо застосування норм права стосовно способу захисту, його ефективності/належності, які зазначені у наведених справах, є іншими ніж у позовній заяві, за якою розглядається цей спір.

8.19. Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду (дивись пункти 8.14 - 8.16.1 цієї постанови), за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій постанові, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані скаржниками для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

8.20. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.21. З урахуванням наведеного, встановивши неподібність правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.22. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 та частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.23. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.24. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.25. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.

8.26. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено наявність підстав для закриття касаційного провадження, що свідчить необґрунтованість вказаної підстави.

8.27. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.28. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.29. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору (зокрема, дивись розділ 6 цієї постанови), до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

8.30. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині (вимога про зобов`язання відповідача відновити водопостачання та водовідведення) та прийняття нового рішення про відмову в цій частині позову в повному обсязі відсутні.

8.31. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.32. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.33. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.34. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Інші покликання скаржника, які наведені ним у касаційній скарзі, не охоплюються означеними ним підставами касаційного оскарження та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та /або неправильне застосування норм матеріального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. З огляду на викладене у цій постанові, касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений за подання касаційної скарги у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Суд касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №904/5224/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №904/5224/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 в оскаржувані частині у справі №904/5224/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець